Вихід українських компаній на міжнародні ринки - не лише ознака зростання бізнесу, але й виклик у юридичній та податковій площині. Одним із найпоширеніших інструментів такого розширення є відкриття філії за кордоном. Хоча, на перший погляд, процес може здатися простим, насправді він передбачає низку нюансів - від валютного регулювання до особливостей оподаткування та відряджень співробітників. Щоб уникнути юридичних пасток і фінансових втрат, варто розібрати ключові вимоги законодавства України та міжнародних норм.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, який може виконувати всі або частину її функцій. Представництво ж обмежене захистом і представленням інтересів компанії. Жодна з цих форм не є окремою юридичною особою, а їхнє майно належить головній компанії.

Законодавство України прямо не встановлює спеціальної процедури для створення філії за кордоном. Проте підприємство зобов’язане повідомити українські органи про відкриття відокремленого підрозділу та внести дані до ЄДР (ч. 5 ст. 95 ЦКУ). На практиці алгоритм включає:

Виконання вимог країни, де реєструється філія (місцеві закони, податкові вимоги тощо);
Оновлення даних у ЄДР;
Постановку на облік у контролюючих органах України (форма 20-ОПП).

Держави можуть встановлювати низку вимог до реєстрації та діяльності відокремлених підрозділів іноземних компаній, тому дуже важливо орієнтуватися на національне законодавство тієї країни, в якій створюється філія.

Актуальним є питання фінансування філій та представництв за кордоном. Так, відповідно до Постанови НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, а саме п. 14 перекази коштів на утримання філій та представництв за кордоном дозволені за таких умов:

- юридична особа-резидент (материнська компанія) зареєстрована не менше ніж 12 місяців;

- загальний річний ліміт переказу - до 1 000 000 євро (еквівалент за курсом НБУ);

- можливе перевищення ліміту переказу, якщо у 2021 році підприємство вже фінансувало закордонні підрозділи, що існували станом на 24.02.2022, і є документи, які це підтверджують;

- протягом місяця переказ не може перевищувати 1/4 річного ліміту;

- перекази здійснюються лише з власних валютних коштів (не куплених і не кредитних);

- переказ можливий через один обраний банк (зміна банку — за письмовим зверненням);

- витрати підтверджуються кошторисом утримання підрозділу.

Не менш важливим є питання щодо відрядження працівників за кордон у власну філію. Відповідно до вітчизняного законодавства, для таких поїздок оформляється наказ, завдання на відрядження та кошторис витрат. При цьому важливо врахувати вимоги країни перебування щодо оформлення робочих віз або дозволів на тимчасове проживання. Якщо відрядження триває понад 90 днів (або інший строк, передбачений місцевим законодавством), можуть знадобитися додаткові документи. Важливо розрізняти короткострокове відрядження у філію та постійне працевлаштування в ній. У першому випадку працівник формально працює в Україні, а у другому — підпорядковується трудовому законодавству іншої держави. Це впливає на сплату податків, соціальних внесків та необхідність отримання дозволів на роботу.

Юридичні особи - резиденти можуть купувати іноземну валюту для забезпечення таких витрат працівників у закордонних відрядженнях:

- добові (не більше 80 євро на добу за курсом НБУ);

- проживання та транспорт (з документальним підтвердженням);

- для зарахування на поточний валютний рахунок підприємства для використання корпоративною карткою.

Також, при реєстрації філії за кордоном релевантним є питання щодо уникнення подвійного оподаткування. Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування чітко визначають, що постійне представництво в іншій державі оподатковується там, де воно розташоване, але тільки щодо прибутків, які йому належать. Якщо філія займається лише допоміжною або підготовчою діяльністю, податок на прибуток може сплачуватися виключно в Україні (за умови наявності відповідної конвенції). Якщо ж вона веде повноцінну комерційну діяльність — доведеться сплачувати податки і в країні розташування, і в Україні, з правом зарахування іноземного податку відповідно до пп. 141.4.9 Податкового кодексу України (ПКУ).

Отже, відкриття філії за кордоном потребує комплексного аналізу валютних, податкових і трудових норм. Українські компанії можуть фінансувати свої закордонні підрозділи у валюті та відправляти туди працівників у відрядження, але кожна операція має відповідати чинним валютним та міграційним вимогам. І філія, і представництво можуть стати ефективними інструментами міжнародної експансії, якщо правильно врахувати правові нюанси та особливості ринку країни перебування.